Я накраю тобі
Скибку сонного місяця,
Я намажу її
Медом сонячних днів.
Їж, мій брате нічний,
Поки братове місце є,
Поки сонце ще сонце
І кров ще на колір як гріт...
Поки лід не зкував
Наші ріки, роки і руки,
Поки круки чигають на інших
Присядь і поїш...
Розливається мед
І стікає з духмяної булки,
Ти чомусь підставляєш
Не долоню а ніж...
Золоті від меду до блиску,
Наточене лезо,
Золоті від леза руківя,
А далі рука.
Ти за мить невагомо стаєш
Самовпевненим крезом
І у везеннях поглядом
Губиться ніч у зірках...
Стане місячний промінь
Широким нічним коридором,
Відхиливши фіранку я вийду
І вже не вернусь.
Лиш пронизливим протягом
З ночі блукатиме довго
Неприкаяний в часі і в просторі
Місячний блюз...
Місячний блюз...
Місячний блюз...
Неприкаяний в часі і в просторі
Місячний блюз...
